Директор Одеського археологічного музею Ігор Піструіл провів сьогодні брифінг для ЗМІ, на якому побував кореспондент Української Служби Інформації.
Спочатку Ігор Піструіл коротко нагадав, що відбулося: 15 квітня на сайті «Віоліті» на продаж були виставлені експонати музею – йдеться про турецькі та татарські люльки для куріння.
Вже ввечері 16 квітня він дізнався від своїх співробітників про цей факт – їм повідомили представники наукової спільноти, які іноді моніторять подібні сайти. Дійсно, на сайті були виставлені люльки з номерами ОАМ. Наступного дня зранку у музеї провели попередню перевірку і з’ясували що на тому сайті дійсно фотографії експонатів колекції наукового закладу.
Я вирішив звернутися до СБУ, але там трохи складна система подання заяв. Поки я це з’ясовував, мені повідомили колеги, що до музею приходила поліція, їм хтось вже повідомив, що на сайті викладені наші експонати. Я звернувся до поліції, зустрівся зі слідчими які почали займатися цією справою. І я написав заяву про перевірку факту продажу предметів з нашої колекції, про необхідність встановлення їх місця знаходження та повернення до музею.
А у п’ятницю перед Великоднем (3 травня, – ред.) мені зателефонували з поліції та повідомили, що знайшли ці люльки, і я їх забрав. Ось, їх можна подивитися, – розповів Ігор Піструіл.
Також керівник установи зазначив, що на його запитання у поліції відповіли, що знайшли перекупника, який викладав предмети на сайт, намагаючись продати.
Щодо експонатів – це люльки для куріння – вони поширювалися територією сучасного Півдня України з 16-17 сторіччя. Завозили їх з Туреччини – у той час наш південь був під владою Кримського ханства, яке було васалом Османської імперії. Таки люльки були у використанні до 19 сторіччя, їх було виготовлено досить багато, їх і зараз є чимало. Як розповів директор ОАМ, старші колеги йому казали, що ще у 1970-ті роки поблизу місць розкопок з цими люльками гралися місцеві діти.
В Одеському археологічному ці люльки знаходяться у так званій Феодосійській колекції, їх знаходили ще під час існування Російської імперії співробітники Одеського товариства історії та старожитностей.
У відповідь на запитання, чи буде посилена охорона предметів колекції музею, щоб не повторювалася ця ситуація, очільник установи зазначив, що предмети зберігаються у сховищі. Але вчені могли брати їх для дослідження.
Раніше бувало, що іноді працівники музею виносили деякі предмети, щоб попрацювати з ними вдома, для подальшої публікації наукових робіт. Коли я нещодавно став директором музею, одним з перших моїх наказів був про заборону виносити будь-які музейні предмети, і документацію теж. Я довіряю своїм співпрацівникам і сподіваюсь, що більше такої ситуації не буде. Але в мене немає 100-відсоткової впевненості, що деякі предмети з музею не були винесені раніше і десь зараз зберігаються. Ми будемо моніторити і запобігати появленню таких ситуацій у майбутньому, – наголосив Ігор Піструїл.
Зазначимо, що у першій публікації про ситуацію з люльками, у виданні «Думська», було сказано, що близько 3 років тому ці експонати видавалися для роботи приватному реставратору. На наше питання, чи була така необхідність, і що взагалі відомо про цю співпрацю з реставратором, директор музею відповів так:
Я нічого не знаю про цю ситуацію. Як я вже казав, практика видачі якихось музейних предметів для роботи – існує. Також музейні експонати видаються реставраторам для їх оновлення. При цьому робляться необхідні документи, які засвідчують переміщення предметів. Переміщення предметів документально засвідчується – не тільки під час виносу з музею (наприклад, виставка, реставрація, тощо), але й при переміщенні експонатів між відділами музею.
Так, бувають прикрі випадки, коли ці експонати до музею не повертаються, через певні причини. Наприклад, у музеї є бібліотека де займаються студенти ОНУ ім. Мечникова. Один з професорів взяв книгу для вивчення, але згодом помер, і його родичі передали усі його книги до ОНУ ім. Мечникова. Можливо, у даному випадку так саме й було: винесли речі для роботи й вони загубилися.
Коли стало відомо про те що предмети викладені на інтернет-аукціоні, і пізніше коли вам повернули ці предмети, ви повідомили про це громадськості з певною затримкою, з чим це було пов’язане, слідчі дії?
Слідчі дії я не коментую, бо вважаю що такі коментарі мають бути узгоджені зі слідчими аби не пошкодити слідству. Це по-перше. А по-друге, ми намагалися точно з’ясувати, скільки предметів у нас зникло. На жаль, у нас під час війни деякі працівники поїхали за кордон, деякі пішли на війну, і знайти експонати складно – не вистачає співробітників. Це при тому, що зараз триває робота з діджиталізації колекції та її перевірки. Під час цих подій одна з співпрацівниць була за кордоном на конференції, інша у відпустці. Ми моніторили усі фонди, у тому числі і я, – втрьох вели перевірку. Складність ще й у тому, що наші сховища перевантажені. Коробку з колекцією цих люльок, які залишилися у нас в музеї, її колись переставили у місце про яке ми не знали – на інший стелаж. Коли ми перевірили усе сховище – знайшли цю коробку з люльками. Тому перевірка зайняла час.
Зараз музей закритий для відвідувачів, чи відомо, коли люди зможуть приходити до музею?
Складно сказати, музей дещо постраждав у ході бойових дій. Археологічні експонати є унікальними. Якщо інші музеї можуть основний фонд сховати у безпечне місце та заповнити місця в експозиції іншими експонатами, наприклад сучасного мистецтва, то у нас експонати унікальні, і ми не можемо їх виставляти, не можемо відтворити експозицію що була до війни.
Але ми хочемо зробити невелику виставку з більш менш масового матеріалу, який у нас є, і частково відкрити музей під час роботи цієї виставки. Бо люди ходять, цікавляться. Археологічні знахідки на жаль замінити картинами, наприклад, неможливо.
У завершенні спілкування Ігор Піструіл подякував працівникам поліції, які займалися цією справою і повернули на його запит ці люльки. А також усім тим, хто так чи інакше підтримував музей або причетний до повернення предметів до музею.
