Сollaborator

предложите новость

форма отправки новости
X

    Два сини і донька зріклися своєї старенької матері на Одещині

    Тепер це клопіт Затишанської селищної ради Роздільнянського району

    Днями у Затишанській громаді Роздільнянського району Одещини сталася кричуща подія. Про це орган місцевого самоврядування в селищі Затишшя розповів на своїх інформаційних ресурсах.

    Пропонуємо читачам «Пульс Одещини» цю розповідь представників служб селищної ради.

    «До приміщення селищної ради під’їхало таксі, звідки вийшла молода жінка з малолітньою дитиною, а за ними – старенька бабуся з величезною картатою сумкою.

    Молодиця одразу попрямувала до голови громади Геннадія Миколайовича Топольницького, а коли побачила чергу на прийом, то рішуче зайшла до «соціального» відділу, де з порогу заявила працівникам: «Ось привезла вам свою маму. Робіть з нею що хочете. В мене нема ні сил, ні можливостей за нею доглядати».

    Скільки працівники селищної ради з жінкою не розмовляли, скільки не переконували не брати гріха на душу – молодиця була непохитною і навідріз відмовлялася забрати свою матір додому. Зрештою, сіла в таксі і поїхала. А бабуся так і залишилася сидіти на лавці під селищною радою.

    Коли ми вийшли з’ясовувати що ж сталося, старенька, гірко плачучи, розповіла, що на схилі літ стала нікому не потрібною. В неї було п’ятеро дітей. Живими і здоровими сьогодні є двоє синів та дочка.

    Останнім часом 78-річна Зінаїда Іванівна мешкала у дочки в Березівському районі. Що там між ними трапилося – невідомо, тож вчора дочка повезла стареньку до села Перехрестове, де проживає син Зінаїди Іванівни – хотіла йому передати на догляд маму. Але виявилося, що своєму сину матір не потрібна. Ще один син живе десь під Одесою, але й він навіть чути не хоче, щоб доглянути маму до смерті.

    Переночувавши вчора у двоюрідної сестри Зінаїди Іванівни в Захарівці, дочка нічого іншого не придумала і сьогодні просто зранку привезла свою матір до Затишанської селищної ради. Мабуть, вирішила: колись мама проживала в селі Перехрестове, тож нехай місцева влада нею і займається.

    Як виявилося, Зінаїда Іванівна все своє майно віддала дітям. Мала будинок у селі Перехрестове і залишила його одному із синів. Земельний пай розміром майже 4 гектари бабуся заповіла дочці. Також всім трьом дітям «вибила» по 2 гектари землі. Дочка продала всю свою землю і придбала бабусі будинок по сусідству в Березівському районі. Сама проживає в будинку неподалік.

    Та не будемо вдаватися в матеріальне. Хоча, як напрошується висновок з цієї історії, саме розподіл між дітьми нерухомості та землі став зерном розбрату в родині. Сини вважають, що дочці дісталося найбільше спадку, тож, мовляв, нехай вона і доглядає маму до смерті. А дочка чомусь вже втомилася терпіти мамині «примхи» і вирішила, що й синам пора приділити увагу неньці.

    Але це зовсім інша тема для розмови – хто, кому і що винен – нехай розбираються самі.

    Усіх нас до глибини душі й до сліз вразило інше: як так діти можуть накидатися найріднішою в світі людиною – МАМОЮ??? Яка б вона не була (може й має лихий характер), та мама подарувала вам життя, поставила на ноги і віддала все, що мала. Невже ви не боїтеся кармічних наслідків такого ганебного вчинку і не думаєте про те, що на схилі років від вас теж можуть відмовитися ваші діти? Вони ж сьогодні бачать як ви вчинили зі своєю матір’ю і можуть так само зробити по відношенню до вас? Може вам варто зібратися всім разом і поміркувати як вирішити цю суто сімейну проблему і не перекладати її на органи влади?

    А поки що працівники селищної ради викликали поліцейських і зафіксували факт залишення матері напризволяще. Також, дякуючи генеральному директору Захарівської багатопрофільної лікарні Антоніні Михайлівні Ганзій, помістили Зінаїду Іванівну до одного з відділень. Сюди стареньку погодилися доставити поліцейські – спасибі їм за допомогу.

    Але це тимчасове вирішення проблеми, бо бабуся не може залишатися на вулиці. До Будинку милосердя її теж проблематично влаштувати – наразі нема місця, та й при живих і дужих дітях це практично неможливо. Тож питання залишається відкритим. Зостається лише сподіватися на якесь диво або на свідомість дітей Зінаїди Іванівни – раптом в когось прокинеться совість чи хтось згадає про свій обов’язок доглянути матір до смерті…», — йдеться в публікації Затишанської селищної ради.

    Источник: Пульс Одещини

    Пласт Одеса: чим живе одеська молодь

    На порозі весни у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії Одеської обласної універсальної бібліотеки  імені Михайла Грушевського жваво розповідали про те, чим живе сьогодні свідома, активна, патріотично налаштована й допитлива одеська молодь. Говорили про важливість збереження традицій, пошук нових сенсів і внутрішніх опор, про відповідальність за себе й громаду. Адже ми живемо в суспільстві, де важливо […]

    В Одесі презентували проект «Коли небо впало на землю: Південь України, 2022»

    24 лютого виповнилося 4 роки з початку пекучої війни, що й досі триває на нашій землі. Напередодні цієї сумної дати у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії Одеської обласної універсальної бібліотеки  імені Михайла Грушевського пройшла презентація нової документальної фотовиставки під назвою «Коли небо впало на землю: Південь України, 2022. Візуальний архів пам’яті». Експозиція зібрана з приватних […]

    Повага до праці як основа гідного суспільства: думка одеського вчителя Олега Таранішина

    14 лютого, Міжнародний день дарування книг та день любителів бібліотек у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії  Одеської обласної універсальної научної бібліотеки імені Михайла Грушевського розмовляли про те, що повага до будь якої праці  — то є наріжний камінь гідного суспільства. Праця – це те, що щодня тримає кожну людину, наше місто та взагалі країну. Але […]

    Жіночий погляд одеситок на лицарів підводної безодні

    У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії Одеської обласної універсальної научної бібліотеки імені Михайла Грушевського відбулася надзвичайно цікава зустріч з капітаном далекого плавання, доктором філософії (PhD) з історичних дисциплін Олександром Калініченко. Більшу частину свого життя Олександр Олександрович присвятив морю, деякі з найяскравіших спогадів свого офіцерського життя автор зібрав у книгу «Підводна одіссея командора», яка вже витримала […]