На початку червня поблизу села Маяки, неподалік екологічної стежки «Шепіт заплав», під час польових досліджень відомий орнітолог Ігор Щеголєв виявив трьох молодих болотяних сов (Asio flammeus), які трималися разом на невеликій ділянці заплави. Про це у Фейсбук розповів колега вченого, Сергій Курочкін.
Орнітолог зазначає, що птахи сиділи на кущах уздовж старої дороги, а неподалік лунав голос дорослої сови. Така поведінка може свідчити про перебування сімейної групи або навіть про локальне гніздування виду.
«Поки що науковці обережні у висновках. Для остаточного підтвердження гніздування необхідні додаткові спостереження – фотофіксація годування молодих птахів, реєстрація тривожної поведінки дорослих або виявлення інших беззаперечних ознак розмноження», – додає Сергій Курочкін.
Проте, за його словами, ця знахідка набуває особливого значення, якщо розглядати її в ширшому контексті.
11 травня 2025 року в регіональному ландшафтному парку «Тарутинський степ» було знайдено гніздо болотяної сови з трьома пташенятами та кількома яйцями. Це стало одним із найважливіших підтверджень сучасного гніздування цього рідкісного виду на півдні України.
А вже 25 жовтня 2025 року болотяну сову було відловлено та закільцьовано під час орнітологічних досліджень у Національному природному парку «Тузлівські лимани». Цей факт підтвердив, що вид і надалі використовує природні території Північно-Західного Причорномор’я під час сезонних переміщень.
«Таким чином, Тарутинський степ, Тузлівські лимани та Нижнє Придністров’я можуть виявитися частинами єдиної мережі оселищ, які мають важливе значення для збереження болотяної сови на півдні України», – робить висновки орнітолог.
Болотяна сова – одна з найбільш незвичайних сов нашої фауни. На відміну від більшості родичів, вона часто полює вдень, особливо на світанку та перед заходом сонця. Її плавний хвилеподібний політ над луками і заплавами більше нагадує політ луня, ніж типової сови. Гніздиться вона просто на землі серед густої трави, що робить її надзвичайно вразливою до турбування та змін природних ландшафтів.
«Цікаво, що понад сто років тому видатний дослідник природи Південної Бессарабії Олександр Браунер описував болотяну сову як звичайного мешканця степів нашого краю. Тоді безкраї степи, пасовища та природні луки створювали для неї ідеальні умови. Згодом розорювання земель і трансформація природних екосистем призвели до значного скорочення чисельності цього виду.
Можливо, сьогодні ми стаємо свідками поступового повернення болотяної сови до тих місць, де вона жила багато поколінь тому.
Для ілюстрації цього допису використано фотографію болотяної сови, зроблену дев’ять років тому на території Національного природного парку «Тузлівські лимани». Тоді ця зустріч здавалася рідкісною удачею, а сьогодні вона набуває нового символічного значення на тлі сучасних спостережень у Тарутинському степу та Нижньому Придністров’ї.
Природа Північного Причорномор’я продовжує відкривати свої таємниці. І кожна така знахідка нагадує нам: навіть рідкісні види можуть повернутися, якщо ми збережемо для них степи, луки, заплави та спокій.
А ми й надалі уважно стежитимемо за цією захопливою історією», – зазначає Сергій Курочкін.
влажность:
давление:
ветер:
