6 травня виповнилося 90 років з дня народження Олександра Олександровича Красотова: визначного українського композитора та педагога, Заслуженого діяча мистецтв України, професора Музичної академії імені Нежданової. Він залишив глибокий слід в культурній традиції не тільки Одеси, але далеко за її межами. Різні періоди життєвого та творчого шляху цієї неординарної людини, талановитого композитора та ще більш талановитого викладача широко висвітлені на шпальтах регіональних та національних періодичних видань, персональних випусків тематичних літературно-музичних циклів. Численні публікації в випусках газет та журналів за різні роки широко представлені у фондах ООУНБ ім. М. Грушевського.
Все почалося з дитинства. Олександр Олександрович народився в дуже інтелігентній родині, де батько був суворим викладачем технічних дисциплін, а мама – чудовою піаністкою та талановитим педагогом. Крім того, в нашій дивовижній Одесі так повелося, що дітей з «культурних» родин обов’язково навчали музики. Спочатку в хлопчика ці екзерсиси не викликали особливого захоплення. Але все раптово змінилося в підлітковому віці. Перші свої твори юний композитор почав писати, ще навчаючись у школі імені професора Столярського, і лише у чотирнадцятирічному віці зізнався батькам, що створює музику. Про це він дуже любив згадувати протягом всього життя, та ділитися спогадами з молоддю.
У 1959 році Олександр Красотов закінчив Одеську державну консерваторію, де його основними викладачами були Т. С. Сидоренко-Малюкова (композиція), Б. А. Чарковський (фортепіано), А. Л. Коган (історія музики), та незабаром почав педагогічну кар’єру саме в своїй Alma mater. За понад 40 років викладання композиції в Музичній академії імені Нежданової професор Красотов виховав кілька поколінь молодих талановитих композиторів, які з повагою та любов’ю завжди називали його «наш Сан Санич» та на все життя запам’ятали його кредо: «Навчи так, щоб потім було в кого вчитися».
1960–1970-ті роки — центральний етап у творчості Олександра Красотова, період становлення. Саме в цей час формується індивідуальний стиль, виявляється жанрова універсальність молодого композитора. У 1966 році він офіційно долучився до Спілки композиторів України.
1980-ті роки у творчості Олександра Красотова — вже час зрілого майстерства. У цей період помітно посилюється його інтерес до камерних та інструментальних жанрів.
Особливе місце у творчості Красотова займають пісні, і насамперед — ті, що присвячені його рідному місту Одесі. У цих піснях вона постає найколоритнішим та найулюбленішим в світі місцем. Найщиріше признання в серцях людей отримала його пісня «Свидание с Одессой» на вірші Юрія Михайлика, яка майже одразу «пішла в народ». ЇЇ першим виконавцем став незрівнянний народний улюбленець Михайло Водяний. Запис цього співу й донині звучить у виставі театра Музкомедії.
1987го року музичні досягнення Олександра Красотова було відзначено присвоєнням йому почесного звання Заслуженого діяча мистецтв України.
Період 1990–2000-х років у творчості майстра стає своєрідним підсумком. Музика цих років відзначається особливою зосередженістю, філософською заглибленістю та якоюсь особливою кришталевою ясністю.
Три опери, чотири симфонії, п’ять концертів, ораторії, кантати, мюзикли, оперети, безліч пісень і театральної музики — усе це далеко не повний творчий доробок Олександра Красотова, що яскраво свідчить про його природну даровитість та широкий творчий діапазон.
Маестро раптово пішов із життя 5 жовтня 2007 року, та знайшов останній прихисток в Одесі на одній із центральних алей Другого Християнського кладовища.
влажность:
давление:
ветер:
