Як повідомляє видання Enkorr, за словами власника групи компаній SP GAZ GROUP Станіслава Пламадяло (Одеса), Чорне море завжди було важливим каналом постачання нафтопродуктів в Україну. До війни він забезпечував ефективну диверсифікацію, а після 24 лютого минулого року чорноморський регіон став найбільшим каналом порятунку палаючого у всіх смислах ринку України.
Тоді на повну потужність запрацювали болгарські термінали у Варні, куди ресурс заходив морем, і потім через термінали в Русе перевантажувався в Україну бензовозами й газовозами, залізничним транспортом. Значні обсяги почали надходити через румунські порти «Констанца», «Галац» і «Мангалія», молдовський «Джурджулєшти».
Та вже через рік ми спостерігаємо, як потік скрапленого газу з півдня поступово висихає. Адже ціни на Балканах тривалий час були для України непрохідними. Свою роль зіграли котирування й ціни Чорного моря – вартість нафтопродуктів у Румунії й Болгарії на початку року була високою. Але головне – навала альтернативного дешевого газу з країн Балтії й Польщі, що має російський слід.
Про постачання з Балтійських країн російського ресурсу з підробленими документами неодноразово писали ЗМІ, зокрема й enkorr. Проте з незрозумілих причин на це ганебне явище всі заплющують очі. Для розуміння: частка постачань автогазу з російським слідом у березні 2023 року перевищила 80% загальних обсягів імпорту.
Дивно, що наші європейські партнери в цьому разі вибірково дивляться на санкційну політику і нічого не роблять, щоб зупинити російський ресурс. Без міжнародного регулювання вмикаються ринкові процеси – ринок сам себе регулює, паливо завжди буде їхати звідти, звідки дешевше.
А ми ж отримали ситуацію, коли дешевий російський ресурс з підробленими документами вже «вбив» постачання в Україну польського газу, а також висушив канали імпорту з Чорного моря. Навіть в Одесу ресурс їде через західний кордон і спускається через всю Україну. Дійшло до маразму: до нашої транспортної компанії надходили запити з Болгарії, Румунії, Сербії й Боснії щодо перевезення продукту із Прибалтики на Балкани. Зрозуміло, що відмовили всім, бо з російським продуктом не працюємо у жодному з форматів.
Сприятливим для відновлення постачань із півдня може стати квітень. Алжирська Sonatrach, яка задає головний ціновий індикатив у Середземному й Чорному морях, на квітень зменшила вартість пропану на $145/т, бутану – на $180/т, до $495/т і $510/т відповідно. Це сталося через зменшення попиту у чорноморському регіоні, тиск дешевого газу з російських портів і надлишок LPG в США, де різко зросло виробництво сланцевого газу.
Квітнева динаміка робить Чорне море знову вигідним для України, і ми як постачальник можемо дати конкурентні ціни для всіх наших великих споживачів. Контрактування у розпалі, й перші газовози з Румунії і Болгарії невдовзі повернуться в Україну, а трейдери, що випали з ринку через відмову працювати з підозрілим газом, зможуть повернутися бодай частково…
У цей вразливий період не можна допустити нової цінової атаки з боку Балтії. У січні-березні постачання газу з Чорного моря мали від’ємну економіку, й це вже призвело до розірвання контрактів на закупівлю неросійського газу на морі. Ми розуміємо, що російські постачальники можуть ще нижче завалити ціни у Балтиці, і ми маємо бути готовими саме до такого сценарію.
Якщо не вжити заходів, то буде втрачено логістичні надбання українських трейдерів у Румунії, Болгарії, Молдові… Оренда залізничних вагонів, терміналів зберігання і перевалки – все доведеться втратити. І це ще більше поглибить залежність від балтійського газу й кратно збільшить час, необхідний для реанімації альтернативних джерел. Тож час діяти! Для національної безпеки надважливо зберегти Чорне море як постачальника нафтопродуктів і скрапленого газу.
влажность:
давление:
ветер:
